Без права на оскарження, або знову про діяльність Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ

Стаття 129 Конституції України як однією із основних засад судочинства  передбачає забезпечення касаційного оскарження рішення суду.

Проте, створений у 2010 році Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних та кримінальних справ, фактично, анулював вищезазначену конституційну норму. Для цього йому не потрібно було вигадувати велосипеда, а лише взяти за практику застосовувати пункт 5 часини 4 статті 328 Цивільного процесуального кодексу України, який передбачає право судді-доповідача відмовляти у відкритті касаційного провадження, якщо касаційна скарга є необґрунтованою і викладені в ній доводи не викликають необхідності перевірки матеріалів справи.

Відповідна норма міститься в ЦПК ще з 2006 року, але саме за річницю функціонування Вищого спеціалізованого суду вона набрала колосально широкого застосування.

Перевірити моє твердження доволі просто: необхідно зайти до Єдиного державного реєстру судових рішень, встановити відповідні критерії пошуку і переглянути отриманий результат. Наприклад, з останніх 20 рішень Вищого спеціалізованого суду, що стосуються цивільних правовідносин, прийнятих у 2011 році, 12 – про відмову у відкритті касаційного провадження і 8 – про відхилення касаційної скарги.

За інформацією ж самого суду у 2011 році на розгляд до судової палати у цивільних справах надійшло 52 030 касаційних скарг. Із них відмовлено у відкритті касаційного провадження у 26 165 (50,3%) касаційних скаргах, повернуто з різних підстав – 11 282 (21,7%) касаційні скарги, відкрито касаційне провадження у 15 126 (29,0%) касаційних скаргах.

Подібна статистика може свідчити про те, що громадяни, зловживаючи своїми процесуальними правами, закидають Вищий спеціалізований суд різними безграмотними та необґрунтованими скаргами. Однак практика показує, що  суд касаційної інстанції просто не бажає розглядати будь-які скарги. А й навіщо, коли суддя отримує заробітну плату не зважаючи на кількість розглянутих по суті скарг?

Не будемо приховувати, що ми, юристи, намагаючись будь-яким чином здобути перемогу у спорі, дійсно часто пишемо касаційні скарги, які ґрунтуються виключно на нашій фантазії. Проте, виключно з власного досвіду можу об’єктивно ствердити, що Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних та кримінальних справ відмовляв у відкритті провадження по касаційним скаргам, що подавались на явно незаконні рішення.

Не маючи такого практично та теоретичного досвіду як судді Вищого спеціалізованого суду, погоджуюсь, що, можливо, я й не правий. Можливо, ті 50% касаційних скарг, що подаються до відповідного суду й дійсно є необґрунтованими, а викладені в них доводи не викликають необхідності перевірки матеріалів справи.

Однак всієї цієї філософії можна було б уникнути, якби судді ВСС постановляючи ухвали про відмову, виконували вимоги пункту 3 частини 1 статті 210 Цивільного процесуального кодексу України щодо необхідності зазначення мотивів, з яких суд дійшов висновків, і закону, яким керувався суд, постановляючи ухвалу.

Для прикладу, мені об’єктивно не зрозуміло мотиву жодної ухвали про відмову у відкритті провадження за всіма касаційними скаргами, які мною подавалися до Вищого спеціалізованого суду у 2011 році.

Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних та кримінальних справ створений лише трохи більше, ніж рік тому назад. Спочатку мені здавалося, що практика відфутболювання касаційних скарг існуватиме лише на початку його діяльності, допоки відповідний суд повністю налагодить свою роботу та укомплектує штат, проте Вищий спеціалізований суд запровадив в Україні свій маленький судовий прецедент.