Святковий реквієм за Конституцією

15 років тому сталася визначна подія – парламент спромігся прийняти головний закон держави – Конституцію України. До цього наша незалежна держава жила без неї 5 років, проте і з її прийняттям проблем менше не стало.

Не варто вкотре повторювати, що норми Основного Закону здебільшого мають декларативну силу, що аж ніяк не гарантує захисту наших прав та інтересів, головне відмітити те, що Конституція є, а яка вона – хороша чи погана – вирішувати не нам… У всякому разі так здається.

Якщо порівняти Конституцію з дівчиною, то на свої 15 років вона пережила чимало: і важке народження, і дві пластичні операції, і садистські знущання з боку свого татка, і неодноразове зґвалтування в неприродній формі, і ще багато того, про що говорити в слух не прийнято. Але найважчим для неї є те, що в кожний День народження, батьки обіцяють, що скоро змінять її на іншу! Розмови не залишаються на рівні розмов: батьки і справді намагаються зачати нову дочку, однак фінал їх спроб завжди один той самий – викидень.

Проте, навіщо говорити про погане? Уже в 15-те, 28 червня, ми говоримо про те, яка в нас демократична Конституція, як ми її любимо і поважаємо, як клянемося її дотримуватися і вчити своїх дітей життєвим принципам, схожим на ті, що містяться в цьому акті. Однак разом з тим як перегортається календар на 29-те число, перегортаються і йдуть в історію усі популістські заяви про вірність Конституції.

Сьогодні вона святкує, а завтра лікуватиметься від похмілля – аж до наступного свого Дня народження, якщо воно буде… Якщо її не вб’ють раніше, або вона не покінчить самогубством…

З Днем народженням тебе, Основний Закон України! Бажаю тобі довголіття і поваги від навколишніх!