Одні переживають за те, як знайти роботу, а інші – як з роботи звільнитися. Як би не дивно це звучало, але і таке теж буває. Причин відмови у звільненні може бути досить багато. Часто відмовляються звільняти особу, яка матеріально завинила перед роботодавцем. Інколи роботодавець не хоче втрачати цінного працівника, особливо виразно це спостерігається в секторі державного управління, де заробітна плата низька і тому важко знайти кваліфіковану заміну. Інколи причиною цього є особисті амбіції певних посадових осіб. У зв’язку з цим, гадаю потрібно попередити всіх про можливість такого повороту подій і дати кілька порад.
1. Чітко визначтесь, на підставі якої норми трудового законодавства ви бажаєте припинити трудові відносини (передбачено в статті 36 Кодексу законів про працю України).
2. Напишіть заяву про звільнення. Зробити це необхідно навіть у тому випадку, якщо трудовий договір припиняється через закінчення строку його дії, оскільки роботодавець може заявити, що ви фактично продовжували виконувати свої обов’язки, а тому трудовий договір вважається продовженим.
3. Заяву пишіть виключно на керівника підприємства. Не на керівника кадрової служби, і не на заступника керівника підприємства, на якого покладено кадрові питання, а саме на керівника підприємства, оскільки, хоча трудовим законодавством і передбачено поняття «уповноважений орган», краще цим не користуватися – може зайняти багато часу та нервів на доведення того, що, наприклад, відділ кадрів є тим самим уповноваженим органом.
4. У заяві вкажіть посаду, з якої ви бажаєте бути звільненими та підставу звільнення, визначену КЗпПУ, при цьому вкажіть пункт статті та його текст. Вкажіть чітку дату з якої ви бажаєте бути звільненими (при цьому, якщо підставою є стаття 38 КЗпПУ, то врахуйте, що попередити роботодавця про звільнення ви зобов’язані за два тижні). Зазначене дозволить вам уникнути відмовок роботодавця про незрозумілість змісту вашої заяви.
Наприклад: «Відповідно до статті 38 Кодексу законів про працю України прошу звільнити мене за власним бажанням з посади головного юрисконсульта юридичного відділу ТОВ «Рога та копита» 23 жовтня 2010 року.».
Примітка: У ніякому випадку, вказуючи дату звільнення, не зазначайте слова типу «з 23 жовтня 2010 року», оскільки така фраза цілком логічно може сприйматися як будь-яка дата, що наступає за 23-м числом.
5. Не намагайтеся схитрити з датою написання заяви, оскільки це може бути правовою підставою для її неприйняття. Варто писати заяву в день її подання або відправки, аби, у разі необхідності, можна було довести достовірність дати.
6. Заяву варто направляти роботодавцеві рекомендованим листом з описом вкладення (в описі обов’язково вкажіть назву виду заяви та норму, на підставі якої ви звільняєтесь). Наприклад: «Заява про звільнення за власним бажанням на підставі статті 38 Кодексу законів про працю України».
Ви також можете написати заяву, зробити з неї копію та подати до канцелярій свого підприємства на вхідну реєстрацію. У такому випадку на копії вашої заяви проставляється штамп з вхідним номером та датою отримання, що є доказом направлення відповідної заяви до керівника.
Виконавши ці поради, ви на 99% відсотків можете бути впевненими, що звільнитесь в строки та на підставі, які вам необхідні. 1% завжди залишається, це – антисоціальні роботодавці, яким начхати на будь-які норми законодавства. У такому випадку вам необхідно буде звертатися до суду про зобов’язання звільнити вас із займаної посади. Проте, виграти таку справу буде не важко, оскільки ви матимете усі докази того, що чітко та якісно попросили роботодавця про припинення трудових відносин.
Немає коментарів:
Дописати коментар