Новий закон викликав чималу критику з боку опозиції, зокрема віце-спікер Верховної Ради Микола Томенко, пообіцяв найближчим часом оскаржити його в Конституційному Суді. Незадоволений Законом і глава Верховного Суду України Василь Онопенко, за словами якого, аналіз змісту закону свідчить про те, що ряд його концептуальних положень не відповідає визначеним Конституцією основам функціонування судової влади, здійсненню правосуддя, побудові судової системи, гарантіям незалежності суддів і права громадян на судовий захист.
На скільки я розумію, ні суддя Карпечкін, ні його помічник, який певно готував відповідний лист, не ознайомились із нещодавно прийнятим Законом України «Про судоустрій і статус суддів», який 30 липня 2010 року був опублікований в Офіційному віснику України та, у зв’язку з цим, набрав чинності.
До чого ж тут цей Закон до звичайного листа? Справа в тому, що більша частина Закону України «Про судоустрій і статус суддів» уносить зміни до існуючого законодавства з питань судочинства, зокрема й до Господарського процесуального кодексу України, стаття 38 якого викладається в новій редакції.
Відповідної до нової редакції відповідної статті суд витребує докази своєю ухвалою і лише за клопотанням сторони у справі або прокурора. Таким чином, суддя Т.П. Карпечкін діяв на підставі норми, що втратила свою силу.
Хтось може сказати старий вираз: «Не помиляється той, хто нічого не робить». Це гарний вираз, але його важко прив’язати до роботи органу, від рішень якого залежить доля людей. І хоча стаття 38 Господарського процесуального кодексу України не є настільки доленосною, відповідна публікація підготовлена з однією метою – показати, що незалежно від того, який закон діятиме, судді все-одно його порушуватимуть.
Немає коментарів:
Дописати коментар