Порно - весело і незаконно

Стаття 301 Кримінального кодексу України передбачає відповідальність за ввезення в Україну творів, зображень або інших предметів порнографічного характеру з метою збуту чи розповсюдження або їх виготовлення, зберігання, перевезення чи інше переміщення з тією самою метою, або їх збут чи розповсюдження, а також примушування до участі в їх створенні.

Щоправда ще донедавна відповідна стаття звучала дещо інакше, а саме не містила слово «зберігання». Закон України від 11 червня 2009 року № 1520-VI, яким було внесено поправку, свого часу викликав чимало галасу в українському суспільстві, особливо зі сторони правозахисників.

Головним аргументом проти прийняття відповідних змін було те, що це призведе до переслідувань з боку правоохоронних органів. І справді, статтю можна тлумачити двояко: як «зберігання», або як «зберігання з метою збуту». У будь-якому випадку, якщо товариш міліціонер вилучить у вас журнал з полуничкою, довести, що зберігали ви його для власних потреб, а не з метою розповсюдження, буде не легко.

Другий нюанс: відповідальність передбачається «за ввезення в Україну творів, зображень або інших предметів порнографічного характеру». Коли з поняттям «зображення» усе зрозуміло, то, що мав на увазі законодавець під поняттями «твір» та «інші предмети порнографічного характеру» зрозуміти важко.

Законодавство про авторське і суміжні права визначає кілька видів твору: аудіовізуальний, архітектурний, образотворчого та ужиткового мистецтва. Таким чином зберігання  художнього твору, де автор описує відверті сцени сексуального характеру, цілком правомірно можна вважати порнографією.

Закон «Про захист суспільної моралі» дає визначення поняттю «продукція порнографічного характеру», нею є будь-які матеріальні об'єкти, предмети, друкована, аудіо-, відеопродукція, в тому числі реклама, повідомлення та матеріали, продукція засобів масової інформації, електронних засобів масової інформації, змістом яких є детальне зображення анатомічних чи фізіологічних деталей сексуальних дій чи які містять інформацію порнографічного характеру. Зазначене визначення вводить мене в параліч, адже, якщо ви напишете в своїй книзі речення типу «його член увійшов в її піхву…» – це вже буде трактуватися як виготовлення предметів порнографічного характеру! Тобто видатні літературні твори, такі як «Декамерон» і «Казанова» є звичайною порнухою?

Узагалі ж відповідний Закон дає визначення й самому поняттю «порнографія»: вульгарно-натуралістична, цинічна, непристойна фіксація статевих актів, самоцільна, спеціальна демонстрація геніталій, антиетичних сцен статевого акту, сексуальних збочень, зарисовок з натури, які не відповідають моральним критеріям, ображають честь і гідність людини, спонукаючи негідні інстинкти.

Що за визначення? Що за «вульгарно-натуралістична фіксація»? Найбільше мене зацікавило те, що під порнографію підпадає «спеціальна демонстрація геніталій». Якщо так розбиратися, то порнографією є всі медичні навчальні матеріали, що стосуються будови статевих органів людини,  починаючи від підручників і закінчуючи відеофільмами.

Проте й не це, на мою думку, є найбільшою дурницею. В епоху, коли кожну секунду порно дивляться 28 258 інтернет-користувачів світу, а 12% веб-сайтів у мережі є порнографічними, така штучна боротьба є боротьбою Дон Кіхота з вітряками. Ця боротьба ніколи не буде виграна.

Є й інший аспект: стаття 64 Конституції України передбачає, що конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених нею ж. Право створювати та зберігати порнографічні матеріали (якщо розуміти це поняття, виходячи з норм українського законодавства), як би це не дивно звучало, є конституційним правом, оскільки стаття 54 Основного Закону гарантує громадянам свободу літературної та художньої творчості, а стаття 34 – право на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань, вільно збирати, зберігати, використовувати і поширювати інформацію усно, письмово або в інший спосіб - на свій вибір.

Таким чином Закон України від 11 червня 2009 року № 1520-VI, яким було внесено зміни до статті 301 Кримінального кодексу України, у частині включення слова «зберігання» я вважаю не конституційним, як і в цілому статтю 301, за окремим виключенням тих аспектів, що стосуються примушування в занятті порнографією, втягуванням малолітніх та неповнолітніх осіб.

Однак, на жаль, моя думка аж ніяк не вирішує ситуацію, що склалася: зберігати на своєму комп’ютері файли з орієнтовною назвою «ХХХ» є злочином, так само як і зберігання примірника книги «Емануель» у своїй бібліотеці. Таким чином, дивіться порнуху, але робіть це таємно, аби сусіди не чули…