Ні для кого не секрет, що суди, зокрема й господарські, не рідко відіграють значну роль в реалізації рейдерських схем. Ухвалюючи незаконні рішення, вони визнають право власності на майно та корпоративні права за особами, які не мають на це права де-факто.
Однак мова піде не про роль суду як учасника реалізації плану з недружнього поглинання, а про його участь в цій схемі в ролі замовника. Яскравим прикладом цьому є діяльність касаційної інстанції в системі господарських судів.
12 липня цього року сталася доволі звична подія – Київська міська рада ділила муніципальну землю між громадянами та юридичними особами. Особливу увагу привернув пункт про передачу Вищому господарському суду України земельної ділянки, площею 5,36 га, на перетині бульвару Дружби народів та вулиці Старонаводницької для будівництва, експлуатації та обслуговування адміністративного будинку Вищого господарського суду України з паркінгом.
Усе б нічого, якщо не знати передісторію цієї ділянки. Так, Київрада своїми рішеннями №55/716 від 25.01.2007 та №482/1143 від 26.04.2007 відповідно спочатку передала в оренду, а потім і продала спірну земельну ділянку Закритому акціонерному товариству «Страхова компанія «Укренергополіс». У свою чергу 16.03.2011 ЗАТ «Страхова компанія «Укренергополіс» продало дану земельну ділянку Товариству з обмеженою відповідальністю «Ліберті Плаза».
У лютому цього року заступник прокурора міста Києва в інтересах держави в особі Державного агентства земельних ресурсів України звернувся до господарського суду міста Києва з позовом до Київської міської ради, Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Укренергополіс» та Товариства з обмеженою відповідальністю «Ліберті Плаза» про визнання недійсним та скасування зазначених рішень Київської міської ради, визнання недійсними договору оренди земельної ділянки, договору купівлі-продажу земельної ділянки від 31.05.2007 та договору купівлі-продажу земельної ділянки від 16.03.2011, визнання недійсним державного акту на право власності на земельну ділянку, визнання відсутнім права користування земельною ділянкою та права власності на земельну ділянку.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 17.05.2012 у справі № 5011-62/2496-2012, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 25.06.2012 позов задоволено. Рішення місцевого та апеляційного господарських судів залишено без змін постановою Вищого господарського суду України.
Таким чином, Вищий господарський суд України за допомогою підпорядкованих йому судів звільнив земельну ділянку від «недобросовісних» набувачів, яку потім отримав в постійне користування. До речі, клопотання про надання земельної ділянки Вищий господарський суд України подав до Київської міської ради в той самий день, коли рішення Господарського суду міста Києва від 17.05.2012 набрало законної сили.
Вищий господарський суд України не став чекати поки рішення місцевого та апеляційного господарського судів будуть переглянуті в касаційній інстанції… Але навіщо, якщо він і є цим судом?
За даними ЗМІ ТОВ «Ліберті плаза» на 99,9% складається з іноземних інвестицій і захищається міжурядовою Угодою України та Великобританії, а тому дана справа може отримати широкий резонанс. Враховуючи той факт, що ТОВ «Ліберті плаза» через суб’єктивний склад сторін справи не має в Україні можливості належним чином захистити свої прав, можна очікувати, що спір розглядатиметься також і в міжнародному арбітражі.
Найцікавішим в цій історії є те, що заступник прокурора міста Києва в інтересах держави в особі Державного агентства земельних ресурсів України вже звертався до господарського суду міста Києва з позовом до Київської міської ради та ЗАТ «Страхова компанія «Укренергополіс» про визнання недійсним рішення № 55/716 від 25.01.2007. Тоді, 12.02.2008 Господарський суд м.Києва відмовив прокуратурі в задоволені позову. Київський апеляційний господарський суд постановою від 08.04.2008 і Вищий господарський суд України постановою від 09.07.2008 погодилися з висновками суду першої інстанції.
Справа в тому, що тоді Вищому господарському суду зазначена земельна ділянка не була потрібна, оскільки відповідний суд мав інші плани. У 2011 році Вищому господарському суду для розширення його меж було надано 0,34 га землі на Печерській площі. Оскільки реконструкція фактично передбачала будівництво нового 18-поверхового корпусу, історія набрала розголосу, і через скандал касаційний суд від вказаної земельної ділянки відмовився добровільно.
Але від пошуку земельної ділянки Вищий господарський суд не відмовився, застосувавши вищеописану схему. У 2011 році заступник прокурора міста Києва звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом в інтересах держави в особі Київської міської ради до Товариства з обмеженою відповідальністю «Центр художньої гімнастики «Школа Дерюгіних» про припинення права постійного користування земельною ділянкою, яке відповідач отримав на підставі рішення Київської міської ради народних депутатів від 14.12.93 № 44. Мова йде про земельну ділянку на бульварі Дружби народів, 13-а.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 23.11.11 по справа № 13/474 позов було задоволено в повному обсязі. Вказане рішення залишене без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 16.12.2011 та постановою Вищого господарського суду України від 15.02.2012.
Через два місяці Київрада виділила відповідну земельну ділянку, площею 1,19 га, в постійне користування Вищому господарському суду.
Такою не складною схемою, на сьогодні Вищий господарський суд заволодів земельними ділянками на загальну площу 6,55 га. Напевно й самому Голові Вищого господарського суду не зрозуміло навіщо відповідному судові скільки землі, враховуючи те, що він уже має чималий корпус на вул.Копиленка,6. Для порівняння футбольне поле реконструйованого НСК «Олімпійський» становить 0,714 га, що вп’ятеро менше від загальної площі земельних ділянок Вищого господарського суду України.
Маю підозри, що незабаром на мальовничих пагорбах Печерська з’явиться не адміністративний корпус Вищого господарського суду, а багатоповерхові будинки, квартири в яких будуть передані суддям того ж суду як службове житло.
Немає коментарів:
Дописати коментар