Удосконалення законодавства по-українськи

Давно мене турбувала одна проблема… Точніше – дратувала! Це те, як українські законодавці борються з явищами, що негативно впливають на економічні, соціальні, правові та інші процеси, які відбуваються в державі. Коли виникає проблема в певному секторі державного регулювання, її вирішують досить легко – ліквідовують такий сектор!

Останній приклад – намагання Уряду заборонити увезення до України уживаного одягу, тобто секонд-хенду. Головною причиною такої заборони є  корупційність їх увезення в Україну. За словами Голови Держкомпідприємництва Михайла Бродського в Україну завозиться майже 2 кіло секонд-хенду на людину, хоч насправді під його прикриттям часто везуть контрабанду. «Так, наприклад, завозиться новий одяг, який потім продається за комерційними розцінками. Але, якщо він новий – тоді треба платити мито, щоб для всіх на ринку були рівні умови», - наголошує Бродський.

Іншими причинами, зокрема, є те, що уживаний товар із-закордону шкодить вітчизняній легкій промисловості, а також те, що такий не перевіряється на наявність гігієнічних та санітарних норм, що загрожує життю та здоров’ю українців.

Це яскравий приклад того як легше заборонити увезення секонд-хенду, ніж боротися з контрабандою, перевіряти товар на відповідність санітарії та створити належні умови для української легкої промисловості!

І коли питання з уживаним товаром ще остаточно не вирішено, то деякі інші проблеми розв’язані саме таким чином. Можна зокрема виокремити заборону грального бізнесу в Україні. Приймаючи відповідний закон, депутати мотивували його необхідність законодавчого врегулювання питання проведення азартних ігор, мовляв в Україні відсутній законодавчий акт, який би визначав всі нюанси цього бізнесу.

Ось так працюють законотворці: підготувати законопроект, яким проведення азартних ігор визнати незаконним легше, аніж розробити акт який би врегульовував відповідну сферу бізнесу!

У червні 2009 року, з метою побороти створення та розповсюдження дитячої порнографії, народні депутати заборонили зберігання порно узагалі, і це тоді, коли відповідний жанр фільмів є легальним в більшості країн Європи.

Знову ж таки, заборонити зберігання фільмів для дорослих – легший шлях, ніж проводити оперативно-розшукові дії щодо пошуку виродків, які створюють дитячу порнографію. Це свідчіть про одне – відсутність бажання попрацювати на благо суспільства.

Подібних прикладів досить багато. Часто законотворці, коли хочуть щось побороти, що вже заборонено, усе що роблять – це збільшують кримінальну відповідальність за вчинення злочину. І це взамін того, щоб подумати над тим, що породжує цей злочин, що керує злочинцем, та попрацювати над тим, як йому запобігти! Мені здається, що злочинець, вчиняючи кримінальне діяння не особливо задумується над тим, скільки він отримає: п’ять чи шість років?

На сьогодні в Верховній Раді також зареєстрований досить цікавий законопроект, поданий Тетяною Бахтєєвою та Юрієм Кармазіним, відповідно до якого вводиться штраф за куріння у власній оселі! Таким чином боремось з курінням!

Відповідно до Закону України «Про захист персональних даних» використання персональних даних в історичних, статистичних чи наукових цілях може здійснюватися лише в знеособленому вигляді, при цьому персональними даними визнаються відомості чи сукупність відомостей про фізичну особу, яка ідентифікована або може бути конкретно ідентифікована, тобто фото, прізвища та ім’я! Таким чином депутати заборонили писати про живих діячів історії! При цьому депутати в пояснювальній записці до відповідного проекту Закону відмічають, що його прийняття сприятиме розвитку інформаційного суспільства!

Досліджуючи темпи запровадження заборони на вчинення тих чи інших дій, мимоволі виникає думка, що скоро нам заборонять навіть думати про щось! І це при тому, що частина 3 статті 22 Конституції України проголошує, що при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.